mri_ja

Цікаво, яка кількість лайок щоденно лунає в транспорті, на кухні за вечерею, на роботі за обідом, на перервах між парами в адресу нашої влади? Думаю, величезна. Адже ми не задоволені, ми розчаровані і ображені. Ми бачимо, як наші права порушують і наша реакція на це… лайки…

Суспільство завжди поділялось на класи. Раби і рабовласники, феодали і селяни, буржуазія і робітники. Перших, тобто тих, які підкорювали і керували,завжди була меншість. Другі ж, за чий рахунок жили, складали більшість. Ця система функціонувала ефективно, поки її елементи відчували себе стабільно. Поки раби дозволяли власникам бути ними. Селяни терпіли і виконували вимоги феодалів.

Сучасна Україна не стала виключенням цієї закономірності. Ми маємо багатих та бідних. Середній клас майже відсутній. Є олігархія і олігархічна влада. Є ми. Система стабільна. Ми навіть маємо «вибори». Де-юро в нашому « основному законі» навіть написано, що влада представляє наші інтереси. Де-факто ми знаємо про хабарі і суми за які купуютьсь портфелі тих, хто має начебто створювати закони. Ми можемо поїхати і подивитись на незаконні маєтки державних службовців. А біля Верховної Влади можна сфотографувати дорогу машину, яку депутати купили на ваші податки. Свобода! Ми знаємо, що крадуть наші землі, наші ресурси продають, інтереси країни обмінюються на власні. Але наша реакція… лайки..

Система продовжує функціонувати. Нічого дивного в цьому нема. Це закономірне явище. Адже всі ланки системі знаходяться в спокої і стабільності.

Що робити для того, щоб вийти з системи? Певно для початку почитати свої права. Освідомити для чого побудували будівлю на Грушевського: для відпочинку і дешевих обідів чи для роботи і відповідальності за цю роботу? Вимагати поваги до себе від влади!

Так, ми маємо не ідеальний державний устрій, який повністю зруйнував систему стримування і противаг, маємо Конституцію і Закони, які тлумачать кожен на свій розсуд, маємо бюрократію, яка міцно вросла до влади і майже не пропускає до себе свіжу кров, крім тої, яка є родинною. Все це реалії, які не дають Україні йти вперед. Але на першому місці я все ж таки звинуватила у всьому себе особисто і вас. Бо ми є частинами суспільства, яке все це терпить.

Яким я бачу нового громадянина?

Розумним. Я б передивилась систему освіту і ввела б в неї творчість. Згадайте студентські роки? Як же не хочеться йти на пари, бо там нудні лекції, але треба, бо по-інакшому виженуть. А після іспитів половина інформації забувається. Творчі викладачі, які б зацікавили своєю темою і змусили закохатись в свій предмет велика рідкість. Необхідно змінювати мотивацію. Необхідно активувати процеси мислення.

Розумна людина буде людиною порядною. Самореалізована людина не буде бити вікна в будинках. Новий громадянин – це людина, яка працює на своїй роботі заради результату, а не з 8 до 16, щоб заплатили. Тому в роботі теж необхідний креатив і дружній колектив.

Новий громадянин… Не один. Для того, щоб Україна піднялась нас має бути 50 мільйонів нових, демократизованих громадян. І якщо нам не вдасться вже переконати бабусю, яка все життя прожила в СРСР, що духовні цінності вищи на матеріальні, то будемо вчити цьому дітей!

Нові громадяни люблять і поважають свою країну. Нових громадян треба любити з дитинства і вчити їх любити свій край і своїх сусідів. Наша історія змусила нас добряче постраждати і зробила з нас егоїстів з «моєю хатою скраю» в крові. Але ми, творці сучасності, маємо показати, що сила лише в згуртованості.

Раби будуть лишатись рабами. Селяни селянами. Бідні бідними. Україна тією Україною, яка є зараз за вікном. Поки МИ не почнемо її творити РАЗОМ.